Ми на Facebook

Бажаєте отримувати найсвіжіші новини?
Введіть свою електронну пошту для підписки на наші новини. Підписатись
Опитування

На Вашу думку, чи виконуються обов'язки держави перед воїнами-учасниками АТО?

View Results

Loading ... Loading ...
Останні коментарі
    Поради психолога Спеціалісти радять

    Психіатри про синдром АТО: як він проявляється та як реагувати

    By on 22.07.2017

    Війна приносить не тільки фізичні, а й душевні травми. Учасники бойових дій, часто навіть не усвідомлюючи цього, несуть в собі вантаж болю довгі роки. Одні можуть подолати ці проблеми самостійно. Іншим необхідна психологічна допомога і підтримка протягом усього життя. Лікарі не даремно б’ють на сполох: пережите в зоні АТО може боляче вдарити не тільки по сім’ям учасників бойових дій, але і по всьому суспільству.

    Гостра реакція на стрес.

    Посттравматичний стресовий розлад у військовослужбовців виникає внаслідок реакції на події загрозливого або катастрофічного характеру. Тобто на пряму загрозу смерті.

    Наприклад, солдати потрапляють під обстріл і сидять в окопах тиждень. Весь цей час вони толком не п’ють, не їдять, не сплять, просто сидять і чекають, коли закінчиться бомбування. Потім вибираються з окопів, бачать загиблих товаришів по службі і впадають в шок. Цей період і є гостра реакція на стрес, – пояснює головлікар клініки психіатрії Головного військового госпіталю при Міноборони Олег Друзь. – Наслідки такої реакції зазвичай проявляються в нервових тиках, дрожу, конвульсіях, заїканням, але бувають і важкі випадки. Наприклад, у нас є пацієнт, який довго перебував під артобстрілом, а коли виліз з окопу, виявилося, що він не може розмовляти. На папірці пише, а вголос – ні слова.

    Через шокового стану солдати можуть здійснювати непередбачувані вчинки.

    “В Афганістані була «дуель» між нашим снайпером і кулеметником противника. Вони довго стріляли один по одному – той з кулемета, наш зі снайперської гвинтівки. У якийсь момент у нашого хлопця здали нерви, він схопив гвинтівку, виставив вперед, як вила, і побіг на автоматника. Той теж не витримав – кинув кулемет і втік, – каже голова Української спілки ветеранів Афганістану Сергій Червонописький. – З одного боку, ситуація смішна. А з іншого – ми свого в полях потім ледве зловили, зі своїх офіцерських запасів в нього пляшку горілки влили. Він добу проспав. Не знаю, як далі склалася доля того солдата, але впевнений: такий удар по психіці 19-річного хлопця даром не пройшов.

    Перші симптоми.

    Перші симптоми посттравматичного розладу більше схожі на звичайну депресію.

    Це нав’язливі яскраві спогади, часто повторювані у снах, постійне відчуття тривоги, дратівливості, підвищена чутливість до інших подій, які нагадують пережитий стрес, – каже заступник головлікаря Київської психіатричної лікарні Павлова Михайло Ігнатов. – Це спалаху гніву, зниження концентрації уваги, а також почастішання серцебиття, підвищення артеріального тиску та інше.

    Якщо говорити про класичний розлад, то в найраніші періоди – до півтора місяців, ними страждає невелика кількість військовослужбовців, – говорить провідний співробітник Науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України Олена Хаустова. – А оскільки переробити травматичну ситуацію досить складно, надалі кількість людей, у яких формується синдром, збільшується. Ми зараз перебуваємо в ранньому посттравматичному періоді або навіть усередині нього. І процес продовжується.

    Нерозуміння в родині.

    Повернення солдата з війни – це щастя, а й стрес для всієї родини. Чоловік ревно обіймає дружину, дітей, сам, як дитина, несеться назустріч мамі. Але потім раптом замикається в собі, шукає усамітнення в іншій кімнаті або прагне зовсім піти з дому. Це не тому, що став черствим, а тому, що після бомбувань інстинктивно шукає притулку. Навіть від тих, від яких насправді чекає розради. “Вони знають, що це мама, це дружина, це діти, але родинні почуття придушуються тривожними переживаннями, які виходять на перший план”, – каже Олег Друзь. Якщо відповісти нерозумінням, зміни, що відбулися на війні з людиною, можуть вплинути на майбутнє всієї родини.

    Біда у тому, що родичі на такі зміни реагують безпорадністю, люттю, відчаєм, почуттям провини. Наскільки вони зуміють з цими емоціями і почуттями впоратися, залежить від їх психологічної підготовки і здібності притримати свої реакції. У підсумку починаються конфлікти, що тягнуть серйозні проблеми – аж до розлучень, пошуку розради в алкоголі, підвищеною агресії щодо до всіх оточуючих, – каже психолог.

    Фахівці наполягають: психологічну допомогу повинні отримувати не тільки військовослужбовці, але і їх родичі.

    Бомба уповільненої дії.

    Для людини, яка пережила реальну небезпеку, характерно зневага до тих, хто її не відчував. Звідси можливі конфлікти на роботі. Колишній військовий навряд чи погодиться винести наганяй з боку начальника. Для емоційного вибуху може бути достатньо однієї іскри.

    Окрім сумних наслідків для самої людини, її родини, в країні може нарости хвиля криміналу. В виснаженому війною суспільстві не всі зможуть реалізувати себе в мирних заняттях. А людині, яка вже навчився вбивати, легше, ніж кому іншому, буде відправитися на розбій. Ми знаємо, що багатьох «афганців», які опинилися не при справах, втягували в себе бандитські угруповання.

    Посттравматичний синдром – це бомба уповільненої дії, він може проявитися через півроку, а може і через десять років. Він може вдарити по всій нації. Адже в зоні АТО воюють чоловіки від 18 до 45 років, тобто працездатна, репродуктивна частина населення.

    Якщо через шість місяців є чіткі клінічні ознаки розладу, лікувати військовослужбовця потрібно комплексними методами, які включають фармакологію, психіатричну і психологічну допомогу, – каже колишній головний психіатр Служби безпеки України Олександр Матюха. – Є люди, у яких розлад перетікає в хронічну форму. На жаль, в нашій країні військовослужбовці випадають з поля зору психологів і соціальних служб – їх лікування вимагає грошей, а грошей у держави немає. Фахівці сходяться на думці, що подолати проблему можна, лише об’єднавши зусилля лікарів – психіатрів, психотерапевтів і психологів.

    В наших планах – посадити в кожен районний військкомат країни штатного психолога, який буде вести моніторинг учасників АТО, – каже Олег Друзь. – Це буде мінімальна робота по поверненню їх до життя, яка потрібна для того, щоб учасники АТО не думали, що їх кинули. Відновлення цих людей має бути справою всієї держави, а не тільки Міністерства оборони.

    P.S. Згідно з офіційними даними, в зоні АТО воювало близько 15 000 українців. За прогнозами психіатрів, в кращому випадку у 20% з них в наступні роки діагностують хронічне посттравматичний стресовий розлад, який вже назвали «синдром АТО».

    TAGS
    RELATED POSTS

    LEAVE A COMMENT